КОНКУРСЫ

Конкурс стихов. Конкурс віршів.

«Похилилась до долу калина…». Люда Заверуха -Панасюк. Конкурс » КаРаНтИн»

S6303934
Похилилась до долу калина,
Не розпустить уже свої віти.
Зажурилась старенька хатина,
Бо не їдуть,ні внуки-ні діти!
Опустіло з часом подвір’я,
Сміх дитячий,уже не лунає…
І немає, бабусі Марії,
Яка всіх,завжди пригощаэ.
Та i ми-давно вже не дiти,
I у кожного доля своя.
Сумувати мені,чи радіти,
Та сьогодні,я в рідних краях.
Як в дитинстві,по росах пройдуся,
Щастя більшого зараз не треба.
І здається покличе бабуся,
Обійме,і пригорне до себе!!!
І насупить брови дідусь,
«Скільки можна так довго гуляти?»
За такі хвилини,клянусь,
Все на світі готова віддати!
Поверніть в дитинство,молю!
Я так хочу з ними побути,
Лиш скажу,що їх дуже люблю!
Що ніколе не зможу забути!
Хай вони пробачать мені,
Що так рідко,до них приїжджала.
Бо нема дiдуся двадцять лiт…
Навеснi,i бабусi не стало.
Дуже важко,бiль не притих,
Вже нiколи,нам їх не побачити…
За хвилини життя без них,
Ми собі не зможем пробачити!
Приїжджайте,допоки чекають,
Не втрачайте,ні часу,ні сил…
Бо ми все на «колись» відкладаєм…
А приходим,уже до могил.
Дуже боляче потім-даремно,
Ми все згадуєм прожитті дні…
Вони вибачать нас-напевно,
Вони вибачать!
Ми себе-ні!!!
             Автор Люда Заверуха
                            Панасюк

«В нашу жизнь». Люда Заверуха — Панасюк. Конкурс «КаРаНтИн»

В нашу жизнь,постучится старость,
Мы конечно, её не ждем.
Руки чувствовать будут усталость,
Ноги двигаться будут с трудом.
Седина тихо тронет наш волос,
Содрогнется от боли душа,
Станет хриплым красивый голос,
Нам не верится-жизнь прошла??!
На пороге дети и внуки,
Значит прожили,мы не зря!
Все страдания и разлуки…Позади-
В чем винить то себя?
Мы прожили так,как умели…
Торопились с роботы домой.
Ничего, почти, не успели,
Старость вкрыла виски сединой.
И казалось совсем недавно-
Сами были еще шпаной,
А сегодня,тот голос славный:
«Ну бабуль,поиграй со мной!»
Ну а дети,когда они выросли?
Словно не было тех годов,
Я смотрю на них,и не верится-
Пролетело все,словно сон…
Подойду с утра,тихо к зеркалу,
На себя украдкою посмотрю.
На меня с него,смотрит женщина,
Где взялась она?-Не пойму!
Вроде,как вчера,молодость прошла
Пролетели дни…их вернуть нельзя.
Собирается,за столом семья,
Значит,прожили,мы с тобой не зря.
Помолюсь за них,за детей своих,
Пусть они только будут счастливыми.
Огради их, Бог,от любых тревог,
Дай здоровья для жизни и силы им!
Ну, а нам пошли,что бы в старости,
Быть в своем уме,на своих ногах…
Пускай внуки успеют порадовать-
Это лучше любых наград!
         АВТОР:ЛЮДА ЗАВЕРУХА/
                         ПАНАСЮК

«Господь послал уединение…» . Инна Щадина. Конкурс «КаРаНтИн»

Сегодня с нами автор Инна Щадина, с г. Кривой Рог, которая пишет стихи не так давно, и нигде не публикуется, но её стихи пронизаны жизненной мудростью и пережитой болью.

зображення_viber_2020-05-20_15-17-10

Господь послал уединение

И тишины нам вдоволь дал.

Остановиться на мгновение,

Себя найти нам пожелал.

Пересчитать на небе звёзды,

Манящих вечностью в ночи,

Обрадоваться лучу солнца,

С утра проснувшейся зари.

Забыть о спешке бесконечной,

Что поглотила всех с лихвой.

Задуматься о самом вечном —

Творить Добро, дарить Любовь.

«Тремтить над садом надвечір’я…». Ольга Гичун. Конкурс «КаРаНтИн»

Ще один вірш надійшов на конкурс. На цей раз з міста Ровно від поетеси, Ольги Гичун. 

Читайте. коментуйте та підтримуйте наших авторів.

91754389_858536714659059_8789048511338381312_o

Тремтить над садом надвечір’я…

Десь в очеретах вітер стих.

Вже день заснув під голос півня

В бузкових пахощах п’янких.

В густі тумани ніч глибока

Сховала зоряні світила.

І лиш  думок ясні   потоки

Понад бузком  замерехтіли.

Травнева ніч. Духмяна ніч

Зове мене на сповідь  тиху.

І ми із ніччю віч-на-віч

В полон думкам здамось в потіху.

Зорить, пала  моє безсоння,

Вимощує гніздо для мрій медово.

Цурпалки снів на підвіконні

Лиш на світанку розцвіли бузково…

            08.04.2020

«ЦВІТ ЖІНКИ». Стасюк Микола. Конкурс «КаРаНтИн»

До  нашого конкурсу приєднався поет з Вінничини. Микола Стасюк з міста Хмельник написав за час карантину гарного вірша до жінку. Юрист за фахом, та поет у душі, пан Микола пише неймовірні твори і має власну збірку віршів. Отже, друзі , читайте та коментуйте вірші наших конкурсантів.

image 5

Він поспішає в далечінь,

Мій день надії та тривоги,

Коли я тільки мочу ноги

В нектар його благоволінь:

 

Весна в рожеві пелюстки

Блаженну тінь свою ховає…

А травень наш роман читає,

В саду гортаючи думки.

 

В пахучих струменях луни

Невже спокійно можна спати?

Так палко хочеться кохати

Без величань і без вини.

 

Душа тремтить, коли зійшла

На небосхилі зірка рання…

Щаслива жінка у коханні,

А квітка пишна від тепла.

 

О, жінка – квітка! А проте,

Як за квітник ти свій подбаєш,

Як обігрієш, обласкаєш,

То так та жінка і цвіте!

«Це літо має бути ідеальним». Лариса Данилюк. Конкурс «КаРаНтИн»

До нашого конкурсу продовжують надходити конкурсні роботи. І сьогодні ми раді вітати  ще одну конкурсантку, поетесу з Кривого Рога, Ларису Данилюк. Лариса вже має свою збірку віршів та з задоволенням пише нові вірші. Читайте, коментуйте, голосуйте і запрошуйте друзів.

Поетеса з Кривого Рогу, Лариса Данилюк

Поетеса з Кривого Рогу, Лариса Данилюк

 

Це літо має бути ідеальним –

розквітло все, плюс шавлія і рута.

Щоби забути всі свої печалі,

я разом з димом видихаю смуток.

Я разом з сонцем розглядаю небо,

високе, синє і безхмарно-чисте,

в якому розкотивсь пташиний щебіт

на ніжні краплі нотного намиста.

Хто і навіщо ниже ці перлини

на низку літа – знає тільки вітер,

який гуляє в заростях ожини,

а також, мабуть, всі у світі діти.

Хай теплі дні розвеселяють далі,

а вечори — хай плинуть незабутньо.

Щоби розвіять всі мої печалі,

Розквітло все, плюс шавлія і рута.

«КУДЕСНИЦА». Юша. Конкурс «КаРаНтИн»

К нашему конкурсу присоединилась еще одна  поэтесса из Кривого Рога, Юша со своим стихотворением. Пишите комментарии, дорогие читатели, делитесь в соцсетях -для участников конкурса ваши слова очень важны. Давайте поддержим их!

IMG_20200308_191823

Читать далее

«ПОЕДИНОК». Янас. Конкурс «КаРаНтИн».

Стихотворение «Поеднок» автор Янас из Кривого Рога  написал не только во время карантина, но приурочил его к светлому Дню Пасхи. Поэтому стих вышел не просто актуальным, но и злободневным. Прочитайте его внимательно и вы поймете, насколько точно и ясно передана ситуация сегодняшнего дня.
Поэт Янас
Поэт Янас

 

Читать далее

Вірші про карантин . Конкурс «КаРаНтИн». Момотюк Василь

Друзі! Вітайте роботу нашого конкурсанта, Момотюк Василь Павлович  з  села Росошани, Кельменецький  район, Чернівецька  область, і з його  конкурсними роботами. Пишіть свої коментарі та побажання автору.

IMG_2036

А С О Р Т І


(тривірші)
Весна приходить
і хочеться літати!
Земля тримає…


* * *
Колись був квітень!
Розтанув сніг і річка
блукала мостом.


* * *
Вже мій соловей
повернувся ― на даху
радо щебече!

* * *


Осінь плаче
дощами,літо сонцем
сміється. Настрій…


* * *
Ось , йде назустріч
Старість. Одне бажання :
розминутись би.


* * *
Падав теплий сніг.
І шепотів ночами
щось тихо – тихо…


* * *
А там, за селом,
стежка вузенька. Злились
в одне сліди.


* * *
Я люблю тебе!
Ні, не тисячу років,
А поки живу!


* * *
Ми знову разом!
Побачення! Розійшлись
чомусь поодинці.


* * *
Малим гойдалку
розганяв ― була мета:
дістатись неба.


* * *
Не хочу я сон
перебивати : бачу
у ньому себе.


* * *
Залишимо все
як є…Мо’ довіримось
долі? Прощаєш!?


* * *
Вже ― на все село!―
лише один фронтовик.
Щось пам’ятає…


* * *
Давненькі хати.
Ще доживають : серед
нових,великих…


* * *
Перечитую
щоденник. Який раз! Там
життя. Студентське.


* * *
Хапнути повітря
ковток―це продовжити
ще на мить життя.

 


Вірш «Весільний танець» . Конкурс «КаРаНтИн» Катерина Юденко

Друзі! Вітайте роботу нашої конкурсантки, Катерини Юденко з Кривого Рогу і з її конкурсною роботою «Весільний танець». Пишіть свої коментарі та побажання авторці твору.

Катерина Юденко, Кривий Ріг

Катерина Юденко, Кривий Ріг

«ВЕСІЛЬНИЙ ТАНЕЦЬ»

Мелодія солодка наче мед лунає

С тобою в танці ми кружляємо удвох,

Весільна пісня радість одягає

Та огортає в щастя нас обох.

В твої смарагдові дивлюсь я очі

І в них знаходжу цілий світ

Вони блищать як зіроньки між ночі,

А посмішка твоя – кохання цвіт.

Весільний танець закрутив у вічність,

Додавши, тільки щирість почуттів

І видно лиш як сукні білосніжність,

Пробуджує всю ніжність відчуттів.

В твоїх обіймах затишно й надійно,

І сила рук мене підносить догори

Душею ми злилися гармонійно,

Яскраві, взявши від любові кольори.

 

Яндекс.Метрика
Каталог webplus.info Рейтинг@Mail.ru Каталог сайтов