Автор Соня Бурэ.
Стихи про девочку Катю и других. Соня Бурэ
* * *
Катя платьице стирала —
Катя в лужицу упала,
Платьице стирается —
Никто не догадается.
«Наболелое». Соня Бурэ (Лариса Кобылянска-Строган)
* * *
Перо я в руки не беру. Уже давно не пишется.
Я в этом мире так живу, что еле-еле дышится.
На окнах- тюлями дожди, небрежно захлеснулись,
Пропали думы, соловьи.. И холода вернулись.
Внуку Антошке. Лариса Кобылянская — Строган (Соня Бурэ)
Внуку Антошке
Спят зайчата в чаще леса,
Белочка уснула тоже.
Снегом белым занавеса
Завернула всё, что может!
Спи, Антошка, внук чудесный,
Сны увидев, царства сказку.
Детям про зверей. Соня Бурэ.
* * *
Вот зубатый крокодил
Пять деревьев посадил.
Лежит, наслаждается,
Больше не кусается.
«Мамины помощники». Стихи для детей. Соня Бурэ
Короткі вірші. Соня Буре
Вірш про півників
Два півники, два півники,
Горох молотили.
Замісили хліб з гороху,
Пиріжки місили.
Пригощали всяких звірів,
Всіх, хто пригощався,
Нема хліба й пирогів,
Один пил зостався.
Про котика. Вірші Соні Буре
Вірш дня. «Мам негарних не буває!» Лариса Кобилянська- Строган
У Житомирському Поліссі, серед квітучих садків та ялинок, насаджених своїми руками, живе українська поетеса, Майстер слова та рими, Лариса Кобиляньська -Строган. Не багато залишилось віршів пані Лариси для поціновувачів слова. Багато спалено у вогні на маленькій кухні у Кривому Розі, коли вона зрозуміла, що не на часі зараз її поезія українською мовою. Адже відсилала свої роботи у різні жіночі журнали , які у Радянському Союзі випускалися російською мовою.
І коли в 1990 році переїздила до свого села ( Велика Козара), де виросла і викохала свою любов до Батьківщини, то не знала, що колись, її вірші будуть наче джерельна вода у пекельну спрагу для читачів.
Дещо вдалося віднайти та зберегти. І сьогодні знайомимо читачів із віршем про мам, який пані Лариса написала у Кривому Розі під впливом події, коли чула, як люди насміхалися з жінки, яка була не дуже гарна собою. Але яка так віддано та палко кохала та захищала своє дитя, що вона була найпрекрасніша у своєму материнстві.
Поетеса, Лариса Кобилянська -Строган
Вірші про звірят. Соня Буре
Дитяча письменниця, Соня Буре (Кобилянська- Строган Лариса Миколаївна. С. Велика Козара. Житмирська обл)
написала багато веселих та смішних віршиків про всих звіряток, які живуть на Поліссі. Адже вона сама живе майже біля лісу і тому бачить багато цікавого навколо себе. А дітлахи, прочитавши віршики, навчаться не тільки любити оточуючий світ, але й пілкуватися про нього і розуміти, що у звіряток теж є своє життя і свої проблеми.
В гостях у діда. Вірші Соні Буре
Веселі історії поетеси Соні Буре у віршиках про гостювання у дідуся не залишать байдужими ані дітлахів, ані дорослих. Бо вони не тільки повчальні, а ще і смішні. І можливо хтось впізнає в них себе.
Пригода з колодцем
Ось колодяць у дворі старий-престарезний.
Журавель з відром стояв, доволі кремезний.
Я сів спритно у відро, журавель схитнувся,
У колодязі, в воді, я аж захлинувся.
Дід драбину приволік, витягнув небогу,
І сказав мені сердито: «Збирайся в дорогу!»
Зібрав свого рюзказа, дав трохи і грошей,
І промовив:»Їдь додому, хоч ти і хороший!
Хай глядять тебе батьки, ти ж бо їх дитина,
А мені не треба горя чи якась провина!»
Так недовго гостював в гостях я у діда,
Чогось дід мене прогнав, й не пускав два літа.
Може трохи виний я -то тоді я каюсь,
Проте більш на «журавлі» я вже не катаюсь.