Вірш дня / Стих дня

Стихи на русском языке современных авторов.

Вірші українською мовою наших сучасників.

«Сталий голод зграї…». Олексій Мартиненко

abandoned-house-4527637_1280

Сталий голод зграї —

Час обірвати тишу.

Згадую — не згадаю,

Чому все так вийшло.

Звідки разюче сонце, —

Люди падлюче горді.

Не розуміють, хто це —

Не впізнають по морді.

Ні суду, ні паритетів,

Ані борщів та м’яса.

Або ти в авторитеті.

Або жалюгідна маса.

Години на їжу втікають —

Така собі круговерть.

Або як усі — за зграю,

Або голодна смерть.

Олексій Мартиненко

«Чомусь в цю ніч не спиться». Лана Светлана Александрова

moon-1275126_1280

Чомусь цю ніч не спиться, хоч пора!
Думки, думки, немов джмелі кружляють…
То слухаю, як рай нам обіцяють,
А люди… ох святая простота..

А то згадаю хлопців у АТО,
Що в полі зараз обстрілу чекають,
А мами їхні молитви читають,
А більш не переймається ніхто…

Кому є діло до страждань людських?
А так країна спить — відпочиває,
Бо там вояк на сході захищає
Усіх: байдужих, добрих або злих…

Про волонтерів пригадалося чомусь,
Про активістів, патріотів і про Бога,
Бач, кажуть, в кожного своя дорога..
Згадалось і про «лавочних» бабусь…

Не спиться, стука місяць у вікно…
Сміється:»Тобі клопоту немає?»
Ой, що той місяць про наш клопіт знає?
Йому до нього якось всеодно..

Чи будемо ми жити, а чи ні,
Війна і голод — не його турбота,
Вночі світити — ось його робота,
І стало заздрісно чомусь мені….

От якби місяцем би можна стать,
Ні серце не болить, душа не рветься,
Лиш зірочка яка вночі всміхнеться,
Краса та спокій — божа благодать.

А так людиною чомусь я вродилось,
Ще й неспокійною -до всього маю діло….
Розвиднюючись за вікном, сіріло,
Мені в цю ніч так вперто не спалось…
18.07.2015

«Все ніби просто…». Володимир Присяжнюк

108009528_3156366004450847_4122575837731977031_n

Все ніби просто, і без зобов’язань,
Є ти і я, і ця легенька злива,
Що кучері куйовдить статним в’язам,
Полоще трави краплями ліниво.

Дрижать від холоду тендітні вільхи —
Їм, як і нам, не дуже то й комфортно.
Є ти і я — такі, здається, вільні,
І ці пейзажі — строгі, як офорти.

Хіба потрібна вдавана свобода,
Коли насправді ми — самотні в’язні?
Ми мовчимо… І настрій — як погода…
І так не просто, хоч без зобов’язань…
© Володимир Присяжнюк, м. Івано-Франківськ
12.07.2020

«Бракує часу» . Людмила Переясловець

110796268_973297279786753_6034537112589114176_o

Бракує часу… чи не треба й слів…
Відлуння істин тане в стоголоссі,
лиш щастя несміливе, наче спів,
заплуталось в достиглому колоссі.
Бракує ніжності тремтливої руки
і дихання солодкого в коханні,
яке давно розкидало пастки…
Закохані… і два крихкі питання…
Бракує часу?.. Чи не треба й слів?

Людмила Переясловець (Золотоноша)

«Гарячі хвилі вітру…» Галаєва Оксана

Гарячі хвилі вітру
Розігрували світло,
Розплющили вітрила,
Прохали все так мило,
Чеканити крізь мить
Ідеї світлотіней.
Та книгу треба
Взяти.
ВОНА Ж… Є І та ВІЧНІСТЬ.

«А мужа я не уводила». Ольга Беляевская

110022252_135396478223502_7153798193314855473_o

А мужа я от вас не уводила.
Бежал он от отсутствия огня.
Нечаянно я рядом проходила,
И он случайно врезался в меня.

Не помню, что друг другу мы сказали,
И как на нас смотрели небеса…
Вы знаете, я просто увидала
Хорошие и грустные глаза.

В мужской мы грусти много потеряли.
И без любви мы потеряли суть.
Не помню, что друг другу мы сказали,
Но помню, далеко послали грусть.

В конце концов нет времени на муки.
Какого черта жить здесь не любя?
Не помню, как в его попала руки,
Но помню, в них нашла саму себя.

А мужа я от вас не уводила.
Наверно, это карма или судьба…
Его я просто тихо попросила:
Не покидай планету без меня…

Ольга Беляевская

Июль. Виктория Абрамова

79540644_742908776512418_4932504012615601115_n

Прекрасна летняя пора,
Но скоротечно жизни время.
Встречали, будто бы вчера
Июнь,забыв печалей бремя.

Вот-вот, взлетит крылатый конь ,
Растает летний месяц в далях —
Как облако,как давний сон,
Как стёртость на судьбы скрижалях…

Напоминал июнь мне май —
Цветов обилием, красою.
Собрал он вишен урожай
И ягод подарил с лихвою.

Полил потоками дождей,
Грозою сотрясая небо.
Очарованием ночей
Июнь прекрасен был, а мне бы —

Не отпускать его вовек…
Наполнен был он счастья светом!
Но взял июль уже разбег
И пишет строки для сонета.

©Виктория Абрамова

Июльское настроение. Татиана Максимова

107728036_3027948970651945_2695915350725329870_o

Опять жара. А что? Июль!
Простая ситуация.
Я среди банок и кастрюль.
По плану — консервация.

Зимой открою кабачки
С морковкою и с перчиком,
За обе уплетать щеки
Буду салатик вечером.

Папуле банок притащу,
Пускай и он попробует.
Подружек тоже угощу…
Зима ж придёт с сугробами…

А если и не снежная,
То спросит всё равно:
«Трудилась или нежилась
Ты летом?»… вот оно:

И жаркое, и ясное,
И с проливным дождём,
С цветами — лето красное.
Летает, как конём…

Ты только поспевай за ним.
Смотри, что бы твой труд
Не превратился вдруг в экстрим.
Вдруг баночки взорвут?

Татиана Максимова

«Нас учили…» Ольга Беляевская

106079708_125021215927695_7052470762575483733_n

Нас учили плевать на прошлое.
Ну и что, что людей сжигали?
Может, были они нехорошие…
Да и мы их вообще не знали!

Нет, мы помним, конечно, прошлое –
По ТВ нам его покажут!
Ветераны были хорошие…
О царях нам в соплях расскажут.

А народы, что были скошены,
Превратились в богатство нынешних.
Просто были они нехорошие,
Просто были они из финишных.

Дети прошлого были проданы,
Пусть вчера, так ведь это прошлое.
То, что недра давно распроданы,
Так купили-то их хорошие!!!

То, что нас захватили нелюди,
Так при чем здесь какое-то прошлое?
Мы ведь смотрим на то, что спереди,
Говорят, впереди хорошее!!!

Из щелей к нам приходит прошлое –
В этом мире прошлое вечное!!!
Мягко скажем, оно нехорошее…
Сволочное!!! Бесчеловечное!!!

Из него мы взрастили падальщиков,
Только кресла-качалки рушатся.
Нам предсказывали гадальщики,
Как от нечисти мир обрушится.

Можно долго плевать на прошлое.
И забыть костры инквизиции.
Только прошлое – родословная,
И ужасней нет композиции.

За убийства, за пытки, мерзости
Нам придется жизнями.
Непричастных нет в вечности…
И наполнился мир тризнами.

И пока мы не вспомним прошлое,
Не откроется нам грядущее…
Мы беспамятством искорежены…
Но ведь в памяти только будущее.

Ольга Беляевская

Яндекс.Метрика
Каталог webplus.info Рейтинг@Mail.ru Каталог сайтов