«Чомусь в цю ніч не спиться». Лана Светлана Александрова

moon-1275126_1280

Чомусь цю ніч не спиться, хоч пора!
Думки, думки, немов джмелі кружляють…
То слухаю, як рай нам обіцяють,
А люди… ох святая простота..

А то згадаю хлопців у АТО,
Що в полі зараз обстрілу чекають,
А мами їхні молитви читають,
А більш не переймається ніхто…

Кому є діло до страждань людських?
А так країна спить — відпочиває,
Бо там вояк на сході захищає
Усіх: байдужих, добрих або злих…

 

Про волонтерів пригадалося чомусь,
Про активістів, патріотів і про Бога,
Бач, кажуть, в кожного своя дорога..
Згадалось і про «лавочних» бабусь…

Не спиться, стука місяць у вікно…
Сміється:»Тобі клопоту немає?»
Ой, що той місяць про наш клопіт знає?
Йому до нього якось всеодно..

Чи будемо ми жити, а чи ні,
Війна і голод — не його турбота,
Вночі світити — ось його робота,
І стало заздрісно чомусь мені….

От якби місяцем би можна стать,
Ні серце не болить, душа не рветься,
Лиш зірочка яка вночі всміхнеться,
Краса та спокій — божа благодать.

А так людиною чомусь я вродилось,
Ще й неспокійною -до всього маю діло….
Розвиднюючись за вікном, сіріло,
Мені в цю ніч так вперто не спалось…
18.07.2015

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Яндекс.Метрика
Каталог webplus.info Рейтинг@Mail.ru Каталог сайтов