Добрі казки. Тетяна Оксюченко

Я не знаю цю авторку особисто. Я бачила її дописи у Фейсбуці.  І саме там я натрапила на її дивовижні оповідки. Це і казка, і мотиваційна підтримка і роздум — одночасно. Мені так сподобались ці світлі та добрі оповідання, що я вирішила їх розмістити тут. Адже люди дуже часто потребують підтримки, і саме ці слова, можливо, будуть знаковими у їх житті. Тетяна Оксюченко живе у Києві -ось і все, що я про неї знаю. А все інше за неї розкажуть її добрі казки. Це я так їх назвала, а ви, шановні читачі, дивіться самі. Можливо, прийде час , і часе завдяки нам світ буде вклонятись цій письменниці..З пованою, Редактор.

Тетяна Оксюченко

Тетяна Оксюченко :» Хай всім буде тепло!»

Дива існують

присвячено тій, кому потрібно Диво.

Ельф Оксюченко

 

Як ви вже знаєте, мої чарівні друзі, всі наші бажання на Небо запускають чарівні Ельфи. Вони бігають босоніж по своїй росянистій галявині, збирають з квітів зіроньки і випускають їх у Небо, сильно-сильно дмухаючи на них.

Так виконуються наші щирі побажання для інших і маленькі (накшталт отримати дванадцятку з контрольної по математиці, чи навіть красивого нареченого в новому році) для себе.
Бажання, що передбачають щось більш фундаментальне…ну..дім на два поверхи, чи, може гарну роботу… чи знайти і розтринькати клад- то вже бажання важкуваті трошки. Їх ельфи піднімають вдвох, або втрьох. Тому для цих бажань треба дуже постаратися. Бо ельфи вони живуть і наповнюються енергією з наших добрих справ, наполегливості і вири в щось (наприклад в свій успіх), а без цього вони кволі і безсилі.
Та є бажання, яки ніхто не може підняти в Небо без справжнього Дива…Наприклад, Хвороба… І тільки страшенне бажання жити і віра в Майбутне може наповнити Ельфа такою чаріною силою. Тоді ваш Ельф знімає свою сукню з пелюсток і павутинок, вдягає звичайнісіньку цупку робу і гумові черевики і іде на Гниле Відьмене Болото.

Автор: Тетяна Оксюченко

Там серед квіток Вонючої Безнадії, трави Розтрощених Надій і плісняви Зневіри ростуть Золоті Кульбабки Віри . Чарівні створіння, затискаючі свої тендітні носики, пробираються багнюкою. Вони чавкають незграбними гумовими чоботями по гнилому підгрунтю, доки не добираються до цих Квіточок- єдиних дійсно живих серед цього кладовища Мрій, і обирають найзапашнішу квітку. Вони пхають свої носики в середину Кульбабки, від чого ті стають золоті і пахучі, і шепочуть ці важкі важливі бажання. І от як Кульбабка готова виконати Бажання, вона вмить сивіє головою і перетвоюється на безліч маленьких парашутиків.

Жовтоносі Ельфи лагідно зривають стеблинку, цілуючи листя (бо за будь яке Диво требе дякувати) і дмухають обережно на парашутики. Парашутики один по одному летять на Небо, вони збираються в купку, а потім вже летять за нашими Важкими бажаннями.

Ельфик від Тетяни Оксюченко

Ось чому, так довго чекати на Дива.
Вірте в Чарівне. Дива існують.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Яндекс.Метрика
Каталог webplus.info Рейтинг@Mail.ru Каталог сайтов