«МІЙ ЯВОРІВ, МОЯ КОЛИСКО!»

110117926_2136314649842487_8016306864006663622_o

Душа моя так часто лине,
де у задумі явори
вдивляються у небо синє —
мовчазні свідки таїни.

Мій Яворів, моя колиско,
приходиш знову в мої сни.
Ти так далеко і так близько…
Привіт тобі із чужини.

Привіт, привіт кохане місто,
Співають Гімн тобі птахи!
Й Церковні дзвони урочисто
до Храму звуть людей завжди.

 

Історія така багата…
Тут знать жила і простаки.
І князь литовський пребагатий
в печері заховав скарби.

У спадок дітям передали
різьбу по дереву майстри
й дівчата вправно гаптували
своїм коханим сорочки.

Ходив Шептицький тут і Липа,
й отця Вербицького сліди…
І бачила старенька липа,
як Маковей писав книжки.

Душа моя так часто лине,
туди, де друзі, і батьки…
Моя маленька Батьківщино,
ти в моїм серці назавжди.

Автор: Оксана Максимишин-Корабель

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Яндекс.Метрика
Каталог webplus.info Рейтинг@Mail.ru Каталог сайтов