Tickets [CPS] UA

Українська поезія Віденя.Тетяна Сорока

Сьогодні ми хочемо вас познайомити з українською письменницею, з поеткою, яка пише чудові оповідання та вірші, хоча і живе у Відені (Австрія). Звуть її Тетяна Сорока, сама вона з міста Броди. Навчалася у Львові. Але ми не про це хотіли розповісти. А про її щирі вірші, про її захоплюючи оповідання, про те, що українська сучасна література живе та розвивається! Читайте вірші , коментуйте та насолоджуйтеся чудовою музикою українського слова.

30572121_192482098037569_3135087566416510976_o

Простіть мені усі мої гріхи —
Те ,що згрішила й …ще грішити мушу,
Святі -у небі…Поруч них -птахи,
А я… всього земну лиш маю душу!
Простіть за все,що …словом і в думках,
За вчинки і… не зроблене пробачте ,
За тих,що вже розп’яті на хрестах ,
Я ж- ні…Тому за мною не заплачте!
Пробачте, що легкий несу вантаж ,
А інших ,може, й мало розуміла .
Пробачте необдуманий кураж,
Жила,як вийшло…як могла і вміла !
За все пробачте .Грішна.Каюсь я!
У рай мені закриті,певно,двері.
Болить ,проте, за всіх душа моя..
А каюсь щиро, хоч і на папері….

* * *

CHto-vazhnee-dusha-ili-telo

Скитається по світу моє «я» —
Підніметься високо…впаде низько.
Чужі тепер мені …немов сім’я,
Свої ,бува… штовхнуть ,як дуже слизько.
У світі ж бо людей, немов гріхів,
І кожен з них прийшов шукати щастя.
Тут продадуть за пару срібняків,
А хтось… подасть, щоб втриматись,зап’ястя…
Голодною душа була не раз,
Свербіли руки…на фальшиві пики!
Тут найцінніші щирість й …вільний час,
Вночі ж — святих вкраїнських дивні лики.
Шукало щастя «я» моє в світах —
Пройшло аеродроми і вокзали.
Ховалась ностальгія у очах …
А щастя було тут…Чом я не знала?
Воно сиділо поруч , у мені!
Чекало порух ,промінь, соломину …
Так мати обіймає по війні
Свою живу,врятовану дитину…


* * *

81958165_527414037877705_4175291910652428288_n

Хочеться здійняти крила
І …як птах злетіти !
Я ж іще зовсім не жила-
Дім ,робота, діти…
Безтурботно не співала,
П’яною не була…
Вальс весільний танцювала?
Все вже я забула…
Рій думок тривожив душу….
Рідних поховала…
Хтось шептав на вухо «мушу «-
Іншого не знала!
Та на людях -у короні ,
Усмішка -від вуха.
Сльози й розпач -в забороні,
Хоч дзижчать,мов мухи!
Всякий бачить те,що хоче-
Усмішку та одяг.
А мене ж в житті «лоскочуть»
Як не дощ ,то протяг..
…Не жаліюсь і не плачу ,
Руку не простягну-
Хоч від радості й не скачу ,
Та ще щастя прагну!
Комусь крила ті мішають,
А комусь завидно…
Я ж Сорока,то й літаю-
З неба більше видно!!!

 

МАЙЖЕ КОЛОМИЙКА

В віртуальному кварталі поселились люди —
Тут і фото,тут й пліткують…А що далі буде?
Вже не треба за дівками до клубу ходити-
Варто лишень у Фейсбуку об’яву зробити.
Не потрібно до райцентру їхати по одяг-
В інтернеті того краму-на спеку й на протяг !
Що сусідка завтра робить і як одягнулась,
Хто на морі у відпустці чи вже повернулись?
Одружився син в Миколи,а донька -у Гані ,
Як з хворобою в Івана ?Чи справи погані ?
Стефка ходить по подвір’ю, з рук не випускає —
У смартфоні/як і інші/ життя проживає!
Лайк,репост і коментар замінили мову —
Ще би мавпі написали «яка ти чудова!»
Йде Маруся попід хвіртку, сусіда не бачить-
Віртуальний друг для неї значно більше значить!
Виставляють свої фото,де немов моделі,
Повсякденно ж»коси в милі «у тій каруселі.
Часто,люди,те яблуко і гниле,й червиве —
Так насправді виглядає в нас життя правдиве.
Іру руки заболіли всім відповідати,
Коли виставила фото край чужої хати.
Лайкали у віртуалі й на чужу машину,
І на «видовжені » ноги в міні-спідничині.
Віртуалить той Фейсбук ,забирає розум,
Кожен день нема життя, як не приймеш дозу .
Де той дохтор, що залежність лікує в Фейсбуку ?
Я йому у віртуалі позолочу руку!

 

12 СІЧНЯ — МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ДОНЬКИ

23724

Терпка любов й полинна ніжність…
Бажання …світ- до рідних ніг…
Одні думки -як піду в Вічність,
Щоб ,Боже ,ти її беріг!!!
Чого навчила ,буде вміти,
Як не навчила, то …простить?
Вже в доні квітом власні діти-
Дай Бог в любові їм рости !
Не була я найкраща мати,
Й бабуся теж аби яка !
Крім неї ,хто ще може знати ?
І зачерства, і зам’яка…
Якби назад вернути коні ,
Могла б прожити інші дні…
Одне скажу тобі я, доню,
Ти цілий Всесвіт у мені!
Моє відлуння й моє небо ,
Мої тривоги,щастя й жаль,
Простелюсь миттю за потреби
Тобі крилом на магістраль…
Підтримаю в нічнім польоті,
Розбуджу зранку ,як проспиш,
Не зміню ж в клопотах й роботі ,
А ти, надіюся,простиш…
Усе,що/ вірю!/не додала,
Усе,що /знаю!/ не змогла …
Любила так, як вміла й знала,
Як вміла й знала.. так жилА…

* * *

Місяць зорі розганяє по усьому небу —
Беріть, люди ,вибирайте ,кому яку треба !
Комусь тре на рік врожайний і густу пашницю ,
Інший мріє зняти з неба любій молодиці.
Хтось би вимостив зірками шлях ,що йде до мрії,
Комусь зірочка , мов спалах віри і надії…
Вимагає з неба Ясну і небес окраєць ?
Ти не вір тій, що на серці,мов на домбрі грає!
Хтось засяяти, мов зірка, прагне понад силу,
А комусь оті світила недосяжно милі .
Дотягнутися до неба мріють чисті душі —
З неба падають зірки їм ..й сяють у калюжі…

 Різв’яне  бажання

81856087_519189712033471_3230392401088479232_n

 Як хочеться мені на це різдво
Зробити світ чистішим і щасливим!
На війни та конфлікти — статус кво !
Де ліс палає -з неба сильні зливи!
Завести людство там, де наш Ісус
Малесеньким рятує спраглі душі-
Ще для хреста йому не ріжуть брус,
Зоря освітлює з небес моря та сушу…
Ягнята поруч з ним на дідуху,
А на столі — пісні та скромні страви.
Блищать «сервіз»- макітри темний круг,
Та радість у жебрацьких цих анклавах.
З багатства — лиш запалені серця,
/Їх Бог вділив одній святій родині/,
Вони сьогодні -справа від Отця,
На небі…А в душі твоїй,людино ?
…Як хочеться, щоб несли в церкву ми
Відкритість,щирість ,доброту в молитві!
Ісус малий іде поміж людьми …
Добро із злом веде одвічну битву!

 Після Нового Року

81544123_515508232401619_3556906092787138560_n

Продам олів’є і тарілку м’ясного!
/Не думайте тільки нічого дурного!/
Кому канапки,фаршировану рибу ?
Не з’їли і торта! Зробили ж бо ж глибу…
Пів пляшки шампану…Ікра на тарілці…
Приходьте! Усе це чекає в домівці …
Ліпили пельмені, тушили і качку ,
Горілка текла ,мов вода з водокачки!
Без цього Новий не постукав би в двері?
Меню розписали за день на папері…
Самі готували й приносили друзі ,
А пахло їстивним у цілій окрузі.
Наїлись! Напились! Вже й стало погано!
Новий рік аж знудило 1-го рано.
Немовби й багато…А як же без цього?
Без пишних застіль нема року Нового!
Потратили гроші .Зіпсули фігури!
Розтоплені тілом були кучугури!
А сніг- в дефіциті! І час наш! І гроші!
Поменше би їли, мої ви хороші!!!!
Побільше співайте,танцюйте, радійте !
Він прийде й без їжі… Ви це зрозумійте!
Постукає в двері разом з віншуванням,
Щоб були багаті здоров’ям й коханням,
Щоб час шанували /він швидко збігає/,
Й фігури, що плаття тісні облягають…

 * * *

79351687_498840357401740_7960112302722646016_n

Вона приміряла плаття…
Червоне- до нових туфлів!
Зелене…рясне…З завзяттям
Вдягалася в різні мушлі.
Одне пасувало моді,
А інше -під сині очі !
Та скільки їх вже в комоді
Лежить ,мов примхи жіночі!
Крутилася між дзеркалами,
Міняла лиш одяганки.
Крок в крок у мріях з балами
В ролі цариці, принцес ,циганки..
Вона одягала тіло
Із пристрастю куртизанки,
І було то звичне діло —
Корсети та вишиванки…
А там,під куском тканини,
Щось щулилось і змерзало,
У холоді порожнини
«Рятуйте «гучно кричало!
…Морозом скувало душу-
Її б найперш одягнути
У теплий зручний кожушок,
Яким і бува покута…
Селянський одяг пастушки
Душі найбільше пасує-
Сорочку добра й любові
На шкірі душа відчує.
Коштує ж це небагато-
Слова й милосердні вчинки.
Душа потребує свята !
Купіть їй хоча б косинку…

* * *

Між зірками- Земля в польоті !
І притомлені наші крила…
Мчать хвилини- десяті … соті ,
Я ж на світі іще й не жила!
І не бачила я світанки ,
Вечорів не стрічала зовсім…
Де ви ,ночі мої і ранки ,
Весни,літо і жовта осінь?
Застигає кровиця в венах,
А секунди не стигнуть в часі !
Щось пекуче у власних генах-
Я? Не я? В сумній іпостасі…
Уявляю,що так,щороку
Шар земний крутить коло в вічність.
Я ж від вічності- за півкроку !
І не жила…Яка трагічність!
Ще мені би кругів тих сотню,
Що Земля промчить по орбіті!
Уявляю,як то самотньо
Від землі до зірок летіти…

* * *

maxresdefault

Ранок.Проснулася.П’єш свою каву.
Дощ тарабанить вівсом за вікном…
День ,мабуть, буде не дуже ласкавим —
Все оголилось з останнім листком.
Холодно …Сиро! Ну як тут радіти?
Осінь провели …зима не прийшла!
Навіть камін неспроможний зігріти
В день,коли туга на душу лягла….
…Але поволі із запахом кави,
З краплями теплої в душі води
Ранок стає і приємним ,й ласкавим …
Дякую, Боже — немає біди!
Діти здорові ,до хліба є масло,
Не протікає над хатою дах,
Сонце засвітить /воно ж не погасло/!
Десь зацвірінькав під стріхою птах…
Біг сповільнився в природі і людях,
Грудень смакує на блюді гурман.
Серце живе…Воно б’ється у грудях!
Власної долі ми пишем роман.
І неважливо, яка там погода —
Сонце чи нежить за сивим вікном…
Наше життя -неповторна пригода
Поміж сніданком, вечерею й сном.

 СИНОВІ В ДЕНЬ СИНА

78067262_480985685853874_7794092717012680704_n

Мій любий сину,променю життя,
Моя любов,мій біль, моя надія,
Церковний дзвін мого серцебиття,
З небес почута заповітна мрія!
Ти був зачатий ніжністю в серцях ,
Ти був жаданий,як у голод крихта,
Ти- мед на душу та у рані цвях,
І радість сонячна,велика та іскриста!
Мій любий сину,сіль мого життя,
Підтримка,совість,гордість свого роду,
Хоч ти й дорослий,та моє дитя,
І часточка вкраїнського народу!
…Візьми рушник в дорогу, сину мій ,
Де вишиття сплелося не руками-
Я серцем змайструвала оберіг,
Червоне в нім-то кров твоєї мами.

Zakaz UA

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Яндекс.Метрика
Каталог webplus.info Рейтинг@Mail.ru Каталог сайтов