Вірш дня. «Мелодія любові». Яків Пересунько

93607299_1203486753376143_8984829935487025152_n

 

Впливом Божої думки в небі зорі мигають,
Християнський мій шлях освітивши щомить.
Біля брами Едему, де флояри чарівні співають,
Я закінчу вояж і присяду спочить.
Я долаю свій путь, та обтяжлива ноша.
І самотність моя — ледве зрима стезя.
Рветься в небо душа — тіло спокою просить.
Йти вперед, йти вперед маю я.
Не звернути б мені — не заплутатись в хащах
Марнодійства спокус — у тенетах буття.
Зі стежини я вже не відверну нізащо.
Я зі звітом іду. І Всевишній Господь — мій суддя.
Втома тіло терза. І пекельні пригнічують рани.
Херувим на посту. Він чатує на вхід.
Мовить він: «Зачекай, ти прийшов надто рано.
Відпочинь. Скоро сонечка схд».
На всі груди вдихну я духм’яна Едемського саду.
Щойно сонце зійде — я в ворота ввійду.
Я в обитель ввійду золотого Господнього граду.
І до праведних ніг долелиць упаду.
Ейфорія душі злету Духа святого взаємна.
А Дух віри святий змінить стомлену кров.
І лунатимуть співи звитяжного гімну —
Славний тріумф Небес. В нім Господня любов.
Хай співає душа… І зникає непрошена втома.
Рани тіла й душі назавжди заживуть.
Буде радість душі.Це величних висот аксіома
Усвідомити те, що скінчився успішно мій путь.
Амінь.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Яндекс.Метрика
Каталог webplus.info Рейтинг@Mail.ru Каталог сайтов