Вірш дня. «Ми будемо ще жити». Наталка Фурса

91427781_2852958184796047_6502756408004444160_n

Ми будемо ще жити й жити –
вивітрюється довго плоть…
Колись ми станем діти-квіти
і привітає нас Господь.
Чола торкнеться вишній промінь –
не загойдається стебло,
і ми повернемось додому,
де нас так довго не було.

 

Пітьма відступить, наче ватра
од сонця, що і так цвіте, –
і зійде завтра, світле завтра,
обіцяне для всіх дітей.
Петро прочинить райську хвіртку:
– Заходьте! Вишні… молоко…
Бджола, закохана у квітку,
згрішить тоненьким хоботком,
і, прощена, підніме ношу –
щоб сотворилися меди…

Ми будем діти – доки, Боже,
Ти молодий.

З майбутньої книжки «…ані вирію, ані скиту…»

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Яндекс.Метрика
Каталог webplus.info Рейтинг@Mail.ru Каталог сайтов