Вірш дня. «РОМАШКОВА ДОЛЯ». Лариса Гараган

Де ж те різноцвіття, що бавило вечір
Палітрою щастя і світлих надій?
Розбито ущент порцеляновий глечик,
І капають сльози з ромашкових вій.

Як вибух, як грім серед ясного неба,
Уламками долі на хвилях біди,
Спотворені впали оголені стебла
На лезо самотності і пустоти.

Ромашкова доля… журавлики білі,
Вже вам не злетіти за мрією ввись.
Скалічене тіло і крила безсилі
Не зможуть пророчити так, як колись.

Не плачу сльозою, я плачу душею,
Збираю пелюстки своїх почуттів…
А вітер осінній кружля над землею,
Співаючи тужний мінорний мотив.