Вірш дня. Володимир Присяжнюк

88175315_2834924389928345_785101128147664896_n

На вокзалі, як завжди, людно, народ рікою —
Метушні й неймовірної спішки апофеоз.
На пероні старенька з простягнутою рукою —
Погляд тихо-благальний, та люди проходять повз…

Ну хіба їм до неї?— курорти ж зовуть настирно,
Хтось — на пошуки Синього птаха в чужі краї…
Доживає свій вік на вокзалі — в її квартирі
Вже давно хазяйнують молодики-шахраї.

 

Відвернулась рідня і держава також байдужа —
Є проблеми значущіші, зрештою, йде війна…
У повітрі весна, але в серці старенької — стужа:
Залишилась в безжальному світі одним одна…

Не винить вона всіх, що тоне в життєвім вирі —
Тільки гонить молитвами відчай, свої жалі…
Тільки жде не діждеться, коли ж то у вічний вирій
Із собою її заберуть білі журавлі.

На вокзалі, як завжди, людно — народ рікою…

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Яндекс.Метрика
Каталог webplus.info Рейтинг@Mail.ru Каталог сайтов