Вірші сучасних українських поетів

Українська земля не тільки багата родючими ланами та працьовитими людьми. Дуже багато талантів, які буває приховані від широкого загалу, але від цього вони й цінніші. Сучасні майстри віршованого слова в українській літературі не надто широко відомі пересічному читачеві. Тому хотілося б познайомити поближче поціновувачів поезії із творчістю сучасних авторів. Адже сьогодні сучасний вірш українського поета передає настрій українця, його вболівання та сподівання, його сьогодення, яке потім, через кілька десятиріч, можвливо, буде вивчатися в школі та передаватися, як національна спадщина. Так, деякі сучасні українські вірші вже представлені на теренах інтернету, але від цього вони не втрачають свою привабливість та нагальність. І можливо наші читачі, відкриють для себе не тільки нові імена, але й полюблять українську поезію, яка наряду з іншими поезіями стоїть на ріному шаблі і займає своє, важливе та поважне місце.

i

Бути українцем

 

Багато ласих є на нашу славу,
На нашу паляницю і на просо,
Та скаже той, хто стане в наші лави:
— О, бути українцем так непросто!

У нас земля красою око вабить,
Дівчата вродою такі, як весни,
І мабуть, не один чужак позаздрить:
— О, бути українцем, то почесно!

Барвисті вишиванки одягаєм,
Сплітаємо вінки з калини пишні,
І величаєм край наш — милим раєм,
О, бути українцем — дивовижно!

Наш оберіг — дідівські заповіти,
І як гірський струмочок ніжна мова,
Одна Вкраїна в цілім білім світі.
О, бути українцем гонорово!

Літописи звитяг в душі народу,
Нікому стерти з неї їх ге вдасться,
Ми любим правду, світло і свободу.
О, бути українце — то є щастя!

Автор: Обшарська Раїса Володимирівна (1964 р.н) м. Чортків, Тернопільської обл.

Слово до Кобзаря

Не мовчи, заречись не мовчати,
Яу обійме нас всіх німота,
І до вуст піднесуть дві печаті:
Перша — хлібна, а ще -золота.

Буде так, що ні риски у роті,
Буде так, що пвд ребра — мечі.
Буде згода мовчазна в народі.
Адле ти не мовчи. Не мовчи.

Скажуть нам:» Ви своє одспівали…»
Вже із гаю не чути й сичів.
Перебендя куняє оспалий.
Тільки ти не мовчи. Не мовчи.

Будуть ставити крапки свинцеві
Після зречених, страчених слів.
І дядьки безвідмовні місцеві
Поховають їх в лоні полів.

У безмов’ї, у тім безголов’ї,
Що з нічого прийшло та ні з чим,
Язиками пожару та крові
Не змовчим, не змовчим, не змовчим.

Автор: Крикуненко Віталій (1951 р.н) м. Москва. Росія.

* * *
Життя складається не тільки з боротьби.
Воно складається із власної свободи.
З причетності до батьківського роду,
із маминої пісні та журби.

Життя складається із неба, що вночі
листами предків опускалося додолу.
І ці листи покрили землю голу,
і в цих листах замерзли всі плачі.

Життя складається із тез і теорем,
із непорушності верби, ставка і хати,
де я виводжу формули завзято,
щоб остаточно вірити в едем.

Коли опівночі палкі мої слова
відтворять образи стійкі та зрозумілі,
пригорнуть руки — рідні, теплі, милі,
бо є любов — найбільша складова!

Автор: Позняк Надія Михайлівна , м. Суми

Дитині новітньої країни

Я заповім тобі, дитя,
не герб, не прапор і не гімни,
а деревію суцвіття
і ковили тонкі стеблини.

 

Заповідаю: бур’яни,
немов героїв, поіменно
завчи і йди шукать в лани
і підіймай, немов знамена.

З подяки й посмішой людських,
і з пісні, що від серця ллється,
налагодь струни золоті
і жодна з них нехай не рветься.

Хай кожен день тобі бринить,
мов пісня арфи чарівної —
в тім голос вічної Душі,
всесвітньої і вселюдської.

Душі тій зелень польова —
заквітчана скарбниця тиші.
Вона навчить таким словам,
що жодна книга не напише.

Автор: Гайдук Марія Вікторівна ( 1974 р.н) м. Кривий Ріг

Поета слово не вмирає

Запроменіло ясно небо
В осінній теплій ще порі.
Зоря ранкова бладне й гасне.
Чернечій кланяюсь горі.

Рясніють квіти на могилі.
Стоїть Тараса монумент,
Вслухається в Днвпровські хвилі,
У вітру сивого сонет.

Його палке натхненне слово
Із давнини до нас летить.
І віршів музика чудова,
Здається, лине у цю мить.

О, як любив він Україну!
Як вболівав за свій народ!
Не забував ні на хвилину
Його надій, його турбот.

Вдивляюся в поета риси,
Величний він, немов живий.
Розсіялись ранкові роси.
Стоїть Кобзар, такий сумний.
Автор: Головченко Віталій  Андрійович ( 1939 р.н.) м. Кременчук, Полтавської області

Блокпост Чернечої гори

Крізь ватри війн і тлін голодомору,
Долаючи і відстані, і час,
Навік вознісся на Чернечу гору
Наш вартовий, наш батько, наш Тарас.

Його блокпост на всі часи беззмінний,
Де він у бронзі, мов титан, застиг,
Голгофи і Майдани України
В йогго словах — і віщих, і простих.

Немов псалми — поезії, поеми,
І неосяжних дум стрімких політ.
Тому ятрять і нині нас до щему
Його «Кавказ» і віщий «Заповіт».

Кобзар до бою знову закликає —
Не вперше нам звільнятись від кайдан.
Він бачить волю там, на небокраї,
І переможне Віче і Майдан.

В його віршах — молитва, настанова,
Дороговказ для «мертвих і живих»,
Нащадків наших доля калинова
І України вічний оберіг.

Автор: Соляр Ганна Омельянівна ( 1963) м. Львів

Воєдино

Я нахиляюсь, щоб розгледіти пісок.
Невже він синій? Неможливо синій.
Закам’яніла гра небес осінніх
І темна непробудна твердь земна
Злилися воєдино.
І я ступаю, і не бачу дна,
Молочний шерех обійма коліна;
Лягає важко кожна світла зміна
На скроні збагровілого руна.
Я нахиляюсь, щоб розгледіти вогонь:
Свавільна плазма ходить бурунами
І плавить сіль, і випікає храми
В очах мільонів, злитих воєдино,
Пробуджених навіки,
Негасимих.

Автор: Скаченко Владлена Юріївна ( 1993 р.н) м. Дніпро

* * *

22449660_1503267353096634_4937188903359823115_n

Покривала Покровонька
Своїм дітям головоньки
Кому славою, кому крицею
Кому рідною землицею
Затуляла від куленьки
Чи осколка ворожого.
Кому — братню підмогоньку
Кому- ангела Божого.
Хтось вернувся до хатоньки
Хтось назавжи – у вирію…
Хлопченятко чубатеньке
Каску таткову міряє.
14/10/2015

Автор: Людмила Горова. м. Київ

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Яндекс.Метрика
Каталог webplus.info Рейтинг@Mail.ru Каталог сайтов