«Є трунок вогняний у ватрі серця». Віктор Харламов

Кривава осінь пожовтіла.., вмить,
Чорніше чорної зневаги стала…
Що трапилось..? — Душа її болить,
Терпець урвався, лиха йде навала.

Ой лишенько, дзеркала з кришталю
Дарує ранок, саван білий кличе;
Ця осінь, ніби з задрощів люблю,
В останню мить, сердець збирає віче.

 

Так відлітають птахи.., жартома(?),
Зневірившись у голому полоні
Гілок, що листя скинули в нема..,
Шкода їх, золото не скриє скроні.

Співає вітер, сум шукає хист,
Втікають тіні, сонце — забуває:
Пас падолисту, передбачить віст
У преферансі січня холод раю.

Спиваю мед важких багряних грон,
Як трунок вогняний у ватрі серця;
Фарб істина виходить на амвон..,
Сприймай її, не вибачай, не сердся…

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Яндекс.Метрика
Каталог webplus.info Рейтинг@Mail.ru Каталог сайтов