Бракує часу… чи не треба й слів…
Відлуння істин тане в стоголоссі,
лиш щастя несміливе, наче спів,
заплуталось в достиглому колоссі.
Бракує ніжності тремтливої руки
і дихання солодкого в коханні,
яке давно розкидало пастки…
Закохані… і два крихкі питання…
Бракує часу?.. Чи не треба й слів?
Людмила Переясловець (Золотоноша)
