Живе у Кривому Розі чудова людина, поет, бард, художник, мандрівник, краєзнавець , палітурник — Федір Петрович Росомаха. Його картини є не тільки у приватних колекціях, а і у відомих музеях світу. А крім живопису, Федір Петрович пише вірші. Про що свідчать кілька його книжок. Вони різножанрові, та серед них багато ліричних, гумористичних та дитячих творів. Сьогодні ми познайомимо вас з кількома віршами із книжки «Казки Діда Федора». До речі, іллюстрації до віршів також Федір Петрович робив сам.
Цибуля
Кажуть, що я капризуля
Ношу різні гардероби,
До лиця мені -цидулі
Убрання, та не з Європи.
Це рішуча моя воля —
Одяг буде, досхочу.
І знімати не дозволю —
Доведу тих до плачу.
Хрін
На хрін я комусь там здався,
Скаржився на себе хрін.
Лише сила єсть ( признався),
В кореневому ядрі.
Я від редьки не солодший
І уїдливий на смак,
Що до їжі… а коротше —
Як приправа то сяк-так.
Та придатний же кудись я.
Без духм’яненьких листочків
Ну ніяк не обійтися
В консервації огірочків.
Посилають в трилітровку
З огірками, для приправи.
Це на зиму заготовка.
Тож, без хріну нема справи.
Часник
Гіркі, білі в мене зуби,
Їх багато в одній шубі —
Похвалявся: я -часник
Їстівний для тих, хто звик.
Нехтувати часничину
Повару нема причини,
З часником смачніші страви —
Зневажати безпідставно.
Вітаміни
Я могутній вітамін
Других сполук нема взамін,
Хоч я і зовсім непомітний —
Без мене особи рахітні.
Мене багацько у рослинах,
Я там — споживча речовина.
І розшукати дуже просто —
У всіх рослинах мене вдосталь.
З’їли яблуко чи хрін —
Отож ви з’їли вітамін.
Подяку дайте своїй флорі —
Не будете ніколи хворим.
Баба Яга
Ділами поганими в казку попала
На ступі, на вінику Баба-Яга,
На курячих лапах будинок придбала —
В лісі, беззуба відьма -карга.
Відчинені двері, заходьте будь-ласка,
Зігріє в гарячій вогневій печі,
З лопати пічної врятує лиш казка,
Яка вам присниться вдома вночі.
Тож, в ліс в одиночку не треба ходити
Бо всякі там єсть із страшним апетитом.
Яблуко
Яблуко висить на гілці
І чекає, якби тільки…
Щоб прийшла якась особа,
І зірватись прямо в лоба.
Хай почухає він тишком
На собі, на лобі шишку.
Щоб даремно я висіла?
Хтось та буде під прицілом
Я терпінням запаслась,
Безкоштовно з’їсти… Зась!
Кавун
Кажуть, що я ягідка,
Це для мене — загадка,
Видумати таке ж треба:
Не росту я на деревах.
Полосатий я кавун,
На баштані я росту.
Сказав мабуть жартівник —
Тіпун йому на язик.
Я червоний всередині,
Там солодка серцевина,
Скибками всіх угощаю.
Хто я? Овоч, ягода — не знаю.
Мікроб
Організм одноклітинний —
Це мікроб бактерія,
В організмі він людини
Немов мер губернії.
Ледве видно в мікросокопі,
В нього сила як в Геракла,
Один справиться, не скопом
Навіть з сильним небораком.
В крові, шлунку він хазяїн
Зробить біль чи лихоманку,
По собі сам не щезає —
Ліки йому -прочуханка.
Найде собі клієнтуру
Щоби в битві з ніг звалити,
Вища є температура
Щоб бактерію спалити.
Небеспечна ця зараза
Скаженіла, як гієна.
А від мила гине зразу,
Бо боїться гігієни.
Бацила
Всім хвалилася бацилла —
Неймовірна в мене сила,
Хоч мала, мікроскопічна,
За-то я існую вічно,
Як захочу заразити…
Буде той мене носити.
Погуляти дам я трішки,
Потім з хворим ляжу в ліжко.
По бажанню або здуру
Підніму температуру,
Хай страждає, буде знати
Як з рук грязь не відмивати.
Знайте діти! Ця бачилла
Хтозна , як боїться мила!
Україна
Як сонце яскраве
За темну хмарину…
Під клен кучерявий
Сховалась дитина,
Від спеки під явір —
В затінок стала,
Красуня чорнява —
Тихо співала.
Неначебто пташка
Вона щебетала,
Маленьку мурашку
Листком лоскотала,
Гладила травичку,
З вітром розмовляла,
Заплела косичку,
Любо сміялась.
Назбирала трошки
На полі, у житті,
Квіточок «волошки» —
Як небо блакитні,
Вона не журилась
І не нудьгувала,
Холодком укрилась,
Віночок в’язала.
На сорочці у неї
вишита калина,
Щирістю своєю
Вітає дитина,
Ще маленька нині —
Тендітна билина,
Дівчина -святиня —
Це Україна.
Щоб була щаслива,
Небо їй блакитне,
І на жовтій ниві
Щоб не було битви.
Та нехай дівчиську
Сонце не заходить —
Небо було чисте,
І ніхто не шкодить…
Вона не захоче:
Щоб сусід чи родич
Не сподіяв злочин
Над її народом,
Хай їй буде в серці
Щасливенька доля,
Українці — ненці
Збережемо волю.