«Моя матусе, люба, поможи,
бо із розпуки я волію вмерти!»-
кричали і кривавили душа,
й моє життя, на клаптики подерте.
«Весна пішла. А я, на гріх, відверта.
Як все ж кохала, Боже,як кохала!»
І доленьку мою, навпіл уперту,
розрадою матусенька зшивала…
Світлана Труханова-Дзудзило,
«зі старої шухляди»,
квітень, 2000 рік
