Набутися з сонцем — у планах на літо.
Лоскоче травинка — лежу горілиць.
І слухать оркестри бджолині на квітах,
І синь волошкову впускать до зіниць.
Палати в багатті суничних рубінів,
Розхристаний вітер шукать у покосах,
Пірнать в океани пісень солов’їних
І сміх розсипать безтурботно у росах.
Вплітати проміння ясного в колосся
Пшениць молоденьких, мов сонячний цвіт.
І клаптики літа в густому волоссі—
Віночок з ромашок — дитинства привіт!
Автор: Оля Гичун
* * *
Виніжує ранок суничну росу:
Медово-солодку, кришталево-бентежну.
І тішиться та, що натхненна в красу,
Мов сонях у полі яскравий –
сонцезалежна,
Вимріює всесвіт квітково-бездонний
Мигдально-смарагдових дивосвітів,
До сонця здіймає пелюстки-долоні,
Вдихаючи небо,
цілуючи вітер…
Автор: Ольга Гичун
* * *
Малюю літо в ланах колосок,
Ранкову з неба падаючи росу,
Краса природи літа так мене бентежить…
Всі примх її погоди терпляче люблю.
Люблю дивовижні літа ночі,
Та зрілих вишень цілуючих устах,
Мої почуття приховані в очах волошки,
Кохання набирає обертів ще більшого освідчення,
Несе любов першої до нестями,
Прив’язаних весел до люблячого човна.
Автор: Любов Демина
* * *
Несу всім літо в золотім відерці,
Росу ранкову та меду з бузини,
Веселку, що грає на самому денці,
Вмиває сонце в нім промені свої густі.
Коромисло гнеться з
квіток та
спілих вишень,
А за ними оберемок полину та ковили,
Також до поляни мальовничої краєвидів казок,
Мандрує вітер в обіймах напрямки .
Автор: Любов Демина
Акровірш » Літо»
Ви помічали, яке у нас зелене і квітуче місто (Кривий Ріг)?!
Але, на мій погляд, найбільший простір для свободи духу, для польоту душі – це простори нашого рідного Криворіжжя: Балка Північна Червона, природа Карачунів, Данилівка, Нижня Антонівка… Та багато місць можна перелічувати, бо всюди навкруги на просторах Криворіжжя – політ душі і думок! Мій вірш «Волшебство наяву», і мої власні фото «Політ літа на просторах Криворіжжя» (з мого фотоальбому «Кривий Ріг – моє місто»). Я так, фотограф – дилетант, але, так люблю фотографувати природу, квіти, пташок, метеликів, хмари, захід сонця…
ВОЛШЕБСТВО НАЯВУ
Лето. Речка. Роса.
Цветы полевые.
Ароматы травы.
Неба синь-синева.
Золотые лучи
В камышах встрепенулись.
Озорные шмели
Зажужжали, звеня.
Вот простор для души!
Здесь не слышно моторов,
Не сигналят клаксоны
Различных авто.
Полной грудью дыши –
Нет «набитых» маршруток!
И отсутствует шум
Городской суеты.
Здесь полнейший восторг!
Чудных птиц переливы
Разливаются в небе,
Летят в синеву.
И у ног твоих плещется
Речка игриво…
Я ведь сплю, это сон?
Волшебство наяву!
Автор: Олена Павленко
А яке ж літо без моря, без романтики?! Тому ще один мій вірш. І хоча він має назву «Мое эротическое», але останнім часом думаю, що цьому віршу треба б було дати назву «Мой эротический морской восторг».
МОЕ ЭРОТИЧЕСКОЕ
В бухте уединенной мы с тобой ловим закат,
Золотом, отраженным, наши сердца горят.
Ты наклоняешь тихо, нежно целуя меня,
Я погружаюсь в блаженство, не отпуская тебя.
И заструились ласки, мягкой накрывши волной,
И наши вздохи страсти вторит морской прибой.
Золотом осыпает солнце шальную любовь,
Мы растворяемся в счастье, целуемся вновь и вновь…
Солнце устало шагает, в море скрывается спать,
Мы же с тобой не устали друг друга любить и ласкать.
Вечер повеял прохладой, мы разожгли костер,
Небо нам дарит звезды, благословляя любовь.
Море играет с луною, купаться идем нагишом,
В волнах сплетаемся снова, как хорошо нам вдвоем!
И накупавшись вдоволь, ложимся мы на песке,
Капельки моря на теле дрожат серебром в темноте.
Губы твои прикоснулись с груди моей капли собрать,
Ты поцелуями нежно стал мое тело ласкать.
В неге моей растворяясь, ты погрузился в меня,
И наши страстные вздохи к звездам уходят звеня.
Лишь на рассвете уснули… Стиснув в объятьях мой стан,
Ты, засыпая, шептал мне: «Тебя никому не отдам».
Завтра вернемся мы с бухты, благодаря небеса,
Что озарили нас счастьем, любовью зажгли нам сердца.
В бухте уединенной мы с тобой ловим закат,
Золотом, отраженным, наши сердца горят…
Автор: Олена Павленко