Чомусь мовчать,не пишуться вірші,
У кут глухий забились кволі рими.
Ржавіють струни зболені в душі,
Вже не лікує часу біг невпинний…
В мені згасає вогник…Як болить!
Лиш допишу рядки свої останні,
Лиш доживу гірку,пекучу мить…
І в небі розчинюся на світанні…
Я стану птахом Миру. З висоти
Я розіллюся зливами любові…
Зітчу з добра між зорями мости,
Зітру з Землі шляхи рясні із крові.
Чомусь мовчать, не пишуться вірші.
Згасає свічка. Висохли чорнила.
Дай,Боже,сил…Дай віри у душі…
…здійняти знов підбиті свої крила….
