Лежати у ліжку, мружачись
від легких і світлих думок —
то сновидінь суржиком
створений епілог
до темного краєчку ночі,
що пролетіла як мить.
У кріслі напроти сорочка
здається мені – ще спить,
дрімають завужені штори,
торкаючись боку шпалер,
всі речі прокинуться скоро,
скинувши сонний флер
на руки прозорим годинам,
на вільного часу повтор.
Ніжності половина
та сутність кротових нор
зіллються на вічності соти,
щоб вабити щастя мед.
Знайдений сонця злотий
сплачує наперед
бажання зігріти світ дружбою:
ось, зроблено перший крок —
лежу я у ліжку, мружачись
від легких і світлих думок.
