Вірш дня. «Ім’я шептав не раз я ваше». Микола Стасюк

91075558_2272973612997264_7676533393332371456_n

За М Цветаєвою

Це до снаги таки мені,

Що Вами все ж не занедужав…

Не переймаєтесь й Ви дуже,

Чим я живу в звичайні дні.

Роки у плетиві доріг

Не порахує нам зозуля,

Тому земна округла куля

У нас не вислизне з-під ніг.

Ви часом радісні…й смутні!

Та серце ніж моє не крає,

Як інший ніжно пригортає,

А Ви палаєте в огні…

Та що ці погляди? Чужі!

Хіба ми граємось словами,

Хіба згоряєм від нестями,

Відчувши сміх чи плач душі?

А ледь торкнуться рукави,

Удвох шаріємось від хвилі,

Яка бентежить до безсилля,

Від підборіддя до брови.

Чомусь не раз уже шептав

Ім’я я Ваше в тиші ночі?

І спогад часом залоскоче,

Що це не я Вас цілував!

І допікає терпкий щем,

І є претензії до себе…

Та все ж на долю світло неба

Проллється сонячним дощем!

М Стасюк

Рейтинг
( Пока оценок нет )
Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Поздравления в стихах и прозе
Добавить комментарий